Головні традиції святкування Різдва в Україні

Історія свята

Історики вважають, що християни запозичили Різдво з язичеських культів. Як відомо, що послідовники стародавніх релігій відзначали народження богів. Ці свята припадали на дні зимового сонцестояння – кінець грудня або початок січня.

Християнська церква поступово витіснила давні свята. Втім, церковна традиція зберегла чимало того, що було притаманне саме язичництву.

Так, у християн залишився стародавній звичай поминання предків, хоча і з дещо переосмисленою символікою.

Водночас обрядовість зазнала змін – від магічних ритуалів люди перейшли до молитов, у яких зазвичай просили про добрий урожай наступного року.

                                                         Святий вечір

        Розпочинається Різдво 6 січня – Святий Вечір. В Україні традиції святкування Різдва Христового передавалися від покоління до покоління. Наші прадіди чекали цього свята весь рік і ретельно до нього готувалися.

Зокрема, Різдву передує сорокаденний піст, який починається 28 листопада і закінчується 7 січня. Цей піст традиційно називають Пилипівкою, оскільки останній день перед постом припадає на день пам’яті святого апостола Пилипа.

6 січня з появою першої зірки українці сідають за щедрий, але пісний стіл. Святий вечір прийнято проводити у колі всієї родини.

12 страв

Цей день в усіх асоціюється із такою смачною стравою як кутя. Вона красується на столі серед ще 11 страв. Адже всі знають про те, що до Святої Вечері потрібно приготувати 12 страв. Кутя – перша страва, яку їдять.

Господар першим сідає за стіл, запалює різдвяну свічку і благословляє вечерю, після чого куштує кутю і роздає її родині.

Після куті вже можна переходити до інших страв – риби, грибів, борщу, вареників, тушкованої капусти, картоплі, узвару тощо. У різних регіонах України набір страв є різним та все ж зберігається їхня кількість.

Окремо варто зупинитися на оформленні столу. У старовину стіл вистилали соломою, а долівки дому сіном – це було символом ясел, на які поклали новонародженого Ісуса. Традиційно на стіл також насипають трохи зерна і покривають скатертиною, під яку по кутках столу кладуть зубчики часнику – він оберігає родину від хвороб і злих сил.

У Святвечір до хати приносять дідух – житній, пшеничний або вівсяний сніп. Він символізує урожай, добробут, дух предків і є оберегом роду. Традиція ставити на Святу вечерю дідух також тягнеться з часів язичництва.

Христос народився!

Вранці 7 січня українці вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують «Славімо його!». У цей день люди зазвичай відвідують церкву, а також ходять в гості до родичів і друзів.

У перший день Різдва закінчується піст, тож українці сідають за вже по-справжньому святковий стіл та колядують.

Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров’я, многих літ і всяких статків у хаті і родині.

Коляда

Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей та вінчували їм злагоду й достаток.

Колядники починають ходити по будинках із Святого вечора. Часто вони носять із собою на палиці велику зірку – вона символізує Віфлеємську, яка ознаменувала народження Христа.

Перед тим, як зайти до будинку, молодь або дітлахи просять дозволу заколядувати. Коли господарі погоджуються, колядники починають співати про народження Христа, а також бажають господарям щастя, здоров’я і достатку, за що колядників обдаровують солодощами та грошима.

Вважається, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік.

Вертеп

Давню традицію має й український звичай від Різдва виступати з вертепом. Є підстави думати, що вже в XVII-му столітті українці виставляти на Різдво вертепну драму — це був загальновідомий і по всій Україні поширений звичай.

Сюжети різдвяних вертепів зазвичай однакові: цар Ірод дізнається від волхвів про народження Ісуса, який є претендентом на його престол. Щоб позбутися суперника, Ірод наказує воїну побити всіх віфлеємських дітей віком від 2 років і молодше. Воїн виконує наказ, але стара жінка Рахіль не дає свою дитину на побиття.

Тоді розлючений Ірод наказує вбити її дитину. За цей злочин смерть відрубує Іродові голову, а чорти тягнуть його в пекло.